Немає народу без мови.

  До Міжнародного дня  рідної мови у сільській бібліотеці  пройшла  літературна година  «Рідну мову буду знати, берегти й шанувати». Діти вшановували найкращих дочок і синів української нації: Т. Шевченка, Л.Українки, І.Франка, згадали вікопомні дати переможного протистояння національних інтересів загарбницькій політиці великих імперій, яких так лякало духовне єднання української культурної еліти.

    Біля розкритої у бібліотеці книжкової виставки «Мова – скарбниця духовності народу»  учасники гуртка художнього читання декламували поезії В.Сосюри, Д.Павличка,  поетів – земляків М.Луківа , В.Колодія.  

    Ведучі Анна Мацишина, Дмитро Черній та Ілля Огородний  зачитали присутнім  вислови відомих людей про «мову» та «слово»,  та говорили про величезне значення для народу материнського слова.

   

                                 У їхніх серцях жила Україна.

     До четвертої річниці   революції на Майдані та пам’яті  Героїв Небесної Сотні у бібліотеці  проведено  годину - пам’ять «Земля ридає, плачуть небеса, Героїв Україна пам’ятає». Бібліотекар розповіла присутнім про трагічні події  лютого 2014 року, діти зачитали списки загиблих  Героїв, усі присутні хвилиною мовчання вшанували   світлу пам'ять про них.
             

      Подіям  Євромайдану у бібліотеці розкрита виставка – перегляд  «Ангели Майдану»  біля якої  діти читали вірші «Палає Київ у вогні», «Майдан…з Героями іде прощання» Н.Гузій, «Майдан» В.Гук., «Ми на Майдані сотню днів стояли» С.Барна.

     «Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Ми ними пишаємось. Ми їх пам’ятаємо. І завжди будемо пам’ятати!» – такими словами закінчив  годину – пам’яті   директор сільського Будинку культури Володитир Кухар.

                                             Літа на зиму повернули.                                         
    Час невблаганний, все менше залишається тих довгожителів,  які пройшли  страшні роки голоду, холоду, злиднів. Багато з яких, втратили здоров’я,  покалічились,  загинули, але є й такі, які стерпіли все та вижили. Ці люди є справжнім прикладом для нащадків. Одна із них це    жителька села  Куманівці Олена  Антонівна Карпінська, яка днями відсвяткувала почесний ювілей – своє 90 – річчя.

     З нагоди свята жінка отримала чимало привітань від рідних, близьких та знайомих.   Привітати з ювілеєм Олену Антонівну    прийшли і   сільський голова Андрій Титула, голова ветеранської організації с. Куманівці Василь Ядвіжин, працівники сільського Будинку  культури Тетяна та Володимир Кухар.  Старенька щиро дякує за привітання та важко вздихаючи  розповідає про своє нелегке життя. 

   Народилася та виросла вона у с. Куманівці.  Нелегким було дитинство, не менш простою виявилась і юність.  Бачила голод 1932 -1933, 1946 -1947рр. Ловили коблів  та в’юни у річці, збирали на полі мерзлу  картоплю, рвали лободу та  варили  супи.

   Пережила страшні роки 1941 -1945 років. Важко працювала, як на полі  так і у господі.
   Зустрівши своє кохання   виходить  заміж. Та недовго тривали щасливі роки із коханим, проживши у шлюбі одинадцять років помирає чоловік,  залишається Олена  з двома маленькими доньками дев’яти та п’яти рочків. Вся чоловіча робота  лягає на плечі тендітної жінки, яка намагалася  зробити все, аби її доньки нічим не були обмежені.

    Одного разу приходить до мене донька, та й каже: «Мамо, сусідці Ліді  купили новеньку кофтинку» -  а мені в грудях стисло, - змахуючи непрохану сльозу згадує  жінка, -  у вас теж буде все,  тільки допомагайте мені!

      Раненько вставала ішла на роботу у школу,  палила одинадцять грубок, а ще  потрібно  було нарубати  та наносити дров, вугілля, та  наносити води, а до криниці потрібно було іти  пів кілометра,  потім бігти на машину  їхати на буряки. Тому, будучи в юному  віці  у школі часто допомагали дочки:  і помити  підлоги, і наносити дров.

Хоч як не важко було жінці, але вона змогла поставити на ноги та  виховати гарних доньок Ніну та Галину, які мають уже своїх дітей та онуків.

    Зараз старенька бабуся  не відпочиває, влітку допомагає дочці Ніні поратись на огороді та по господарству, а взимку допомагає онукам, бавить  трьохрічного правнучка.

     Можливо, за багато стражденне життя, яке випало на долю жінки, та  важку працю Господь посилає  старенькій  здоров’я  та многії літа.

                           «Є сіл в Україні багато, а Куманівці мої – одні»   

Поважаймо тих, хто був до нас,

не руйнуймо те, що створили

минулі покоління.

Н. Кравчук-Овчарук

Проста народна мудрість говорить, що найкраща та земля, на якій ти народився. У цьому можна переконатися, взявши до рук книгу нашої знаної землячки Ніни Кравчук-Овчарук «Батьківськими стежками, Куманівці».  

    

Ніна Кирилівна ніколи не стояла осторонь життя рідного села, вона ініціатор багатьох реалізованих проектів для села. Також понад тридцять років обиралась депутатом сільської ради. Вісім років була депутатом районної ради. Переможець районного конкурсу «Людина року» в номінації «Громадський діяч, депутат» у 2006 році, відмінник освіти України, член Національної спілки журналістів України, активна учасниця Помаранчевої революції. 

У розділі "Батьківськими стежками" Ніна Кирилівна з великою шаною і любов'ю згадує свій рід, своїх батьків та щирих працьовитих односельців. Читач знайомиться з історичними свідченнями, які протягом усього свого життя збирала авторка.

Розділ «Долі людські у спогадах» не залишить байдужим нікого. Цей розділ написаний на основі спогадів тих людей¸ які винесли тягар лихоліть на своїх плечах. Невимовним болем сповнені рядки про Голодомори 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 рр., репресії та про Другу світову війну. Це поламані людські долі, сирітство, гіркі вдовині сльози, жорстока система, для якої кожна людська неповторна особистість була всього лише «гвинтиком»...

Особливе місце відведене школі та вчителям, адже Ніна Кирилівна понад півстоліття пропрацювала на педагогічній ниві. Присвячені сторінки й відомим уродженцям села та звичайним сільським трударям.

Книга вже дістала гарні відгуки від перших читачів: «Дуже цікава книга. Коли почала читати – не могла відірватися, читала і плакала», – розповідає жителька села Куманівців Галина Янківська.

Книга «Батьківськими стежками, Куманівці» стала переможцем у конкурсі «Моя Вінниччина», започаткованому журналом «Вінницький край». Видана за сприяння Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної ради, увійшла в десятку найкращих книг Вінниччини. Перша її презентація відбулась на обласному фестивалі подільських громад «Відродимо село – розквітне Україна», який проходив у концертній залі Віннницької обласної філармонії 4 грудня 2017 року, а в рідному селі Куманівцях відбудеться в березні 2018 року.

Тож запрошуємо Вас познайомитися з багатим історією та добрими людьми, незалежним селом, прочитавши книгу «Батьківськими стежками, Куманівці» Ніни Кравчук-Овчарук, яку можете знайти в бібліотеках Вінницької області.

                   Сини України – борці за її волю.

      До  річниці   пам’яті героїв Крут у сільській бібліотеці розкрито виставку - перегляд «Не забудь героїв триста!» та  проведено виховну годину – пам’яті  «Герої Крут: ніхто не забутий».  

 Бібліотекар розповіла  про трагічні сторінки . Перша сторінка «Їх перший бій – останній бій» де бібліотекар розповіла присутнім  про героїзм, відвагу , силу витримки сміливців студентів,  гімназистів. Друга  трагічна сторінка «Вічна слава героям»  про історію поховання та  вшанування  пам’яті  юнаків, які захищали Україну від лютих ворогів .

     Діти декламували вірші  «Орди шість тисяч іде у люті»  В.Янів, «Не цвіли ще яблуні духм'яні» О.Варава.

       Присутні переглянули фільм про бій під Крутами «Крути. Молода кров»,

     та  хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх тих, хто віддав своє життя за нас, за волю, за єдність і щастя нашої української держави