Мій край, моя історія
жива.
Куманівецька сільська бібліотека
та працівники сільського Будинку культури взяли участь у презентації краєзнавчої
книги Гелени ( Лети) Кутиловської
«Спогади про Поділля 1898 – 1919»,
яка відбулася у районному Будинку культури.
115 років тому Гелена Кутиловська (Кумановська)
написала цю книгу, в якій розповідається про
роки дитинства і молодості в родинному маєтку с. Куманівці на Поділлі, описує щоденне життя
польського маєтку, життя її родини,
домашню освіту, традиції, звичаї, стосунки двору з українським селом, події
революції на теренах Поділля та про довгу дорогу до Польщі.
Перклад із польської
зробив краєзнавець Хмільницького
краю, відомий педагог – історик Василь
Маринич. Редагуванням займались педагог
- громадська діячка Ніна Кравчук
(Овчарук) з донькою Надією Овчарук, уродженці
с. Куманівці.
Чарівну атмосферу заходу розрядив своїм дзвінкоголоссям народний аматорський фольклорний колектив «Перевесло» Куманівецького
сільського Будинку культури у виконанні якого прозвучали українські народні
пісні «Ой на горі та сухі дуби», «Посеред поля цвіт». Та пісні виконані на слова М.Луківа пісенними аматорами з гурту "Елегія" районного Будинку культури,
На захід було запрошено представників обласної та районної
влади. Заступник голови районної ради Анатолій Войцещук з сільським головою с. Куманівці Титулою Андрієм Петровичем подякували всім хто доклав зусиль, щоб видання побачило світ, та вручили
Подяки.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить...115 років тому Гелена Кутиловська (Кумановська) написала цю книгу...
ОтветитьУдалитьщооо? еее, математики, які 115...?! Леті тільки 115 років назад тоді було тільки 4 рочки. Хто то вам таке сказав що 115 років. Вона почала писати свої спогади в 1923 році після свого заміжжя з Романом Кутиловським. Я це прекрасно знаю, на це є документальні підтвердження першого видавництва книги ще 1998 року (2003 друге видавництво, по якому переклали саму книгу на Українську мову) Бо саме я цю книгу знайшов в Польщі. Дякуючи моєму другові, сюди в Україну мені її й привезли на моє прохання. Мені відома історія її родини навіть і вже після написання цієї книги, та до її смерті, і де вона жила, і та де є похована. Також в новій книзі Ніни Овчарук, я кинув парк фото родинного склепу, де спочивають Кумановські.